Українська мова

Повторення теми "Наголоси":

П

• павИч
• партЕр
• пЕкарський
• перевезтИ
• перевестИ
• перЕкис
• перелЯк
• перенестИ
• перЕпад
• перЕпис
• піалА
• пІдданий (дієприкметник)
• піддАний (іменник, істота)
• пІдлітковий
• пізнАння
• пітнИй
• піцЕрія
• пОдруга
• пОзначка
• пОмилка
• помІщик
• помОвчати
• понЯття
• порядкОвий
• посерЕдині
• привезтИ
• привестИ
• прИморозок
• принестИ
• прИчіп
• прОділ
• промІжок
• псевдонІм
• Повторення теми "Просте речення":

Простим називається речення, в якому є тільки одна граматична основа. 

Просте речення може бути повним і неповним. Повними називаються речення, у яких наявні всі головні та другорядні члени речення, необхідні для завершеності будови й повноти вираження значення (В чагарниках низькорослих акацій посвистували червоногруді снігурі (Ю. Збанацький)). Неповними називаються такі речення, у яких пропущений головний або другорядний член речення, зрозумілий із контексту або ситуації мовлення (Хвилини здаються тоді за години, години — за дні, дні — за роки (П. Мирний)).

Прості речення можуть ускладнюватися відокремленими другорядними членами, однорідністю різних членів речення, звертанням, вставними і вставленими словами, сполученнями і реченнями.

Повторення теми "Складне речення":

1. Означення складного речення
2. Види складних речень

Складне речення — це речення, яке має дві або більше граматичних основ, тобто складається з двох або більше простих речень. Складні речення поділяють на складні безсполучникові, складні сполучникові (складносурядні, складнопідрядні) і складні з різними видами зв'язку.

Складносурядне речення — це складне речення, що складається з рівноправних частин. Прості речення як частини складносурядних, з'єднані сполучниками і(й), та, а, але, проте, однак, зате, не те, або, чи ні … ні, то … то, не то … не то та ін. розділяються комами: Чорнява його голівонька була закустрана, очі заспані, зате молоде личко пашіло здоров'ям, грало краскою. (Мирн.)

Складнопідрядне речення — це складне речення, що складається із залежних одна від одної частин.

Безсполучникове складне речення — це таке складне речення, частини якого поєднуються без сполучників за допомогою смислових та інтонаційних зв'язків.


 Повторення теми "Іменник":

Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? (черговий, патріот, птеродактіль).

Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?, напр.: хто це?- вчений; що це?- картопля.

СИНТАКСИЧНА РОЛЬ ІМЕННИКА

Основна синтаксична роль іменників - підмет (Політики погомоніли трохи та й розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).

Іменники можуть бути також:

• неузгодженим означенням (Рука Сашка легла на моє плече);
• іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем);
• обставиною (Наталка з Ларисою вийшли з будинку).

РОЗРЯДИ ІМЕННИКА ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Серед іменників виділяються такі групи слів:

1.	загальні назви - власні назви
2.	назви істот - назви неістот
3.	конкретні - абстрактні
4.	збірні
5.	речовинні

НАЗВИ ЗАГАЛЬНІ І ВЛАСНІ

іменники	приклади
загальні	ручка, перо, галіфе, панама, країна, папір, сонце, щастя, подружжя, телебачення
власні	Дніпро, Рябоштан, Марс, Марійка, Василь, Франція, Стецюк, Карпати, газета "ТВпарк",

Загальні іменники позначають предмети в цілому.

Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.

Повторення теми "Дієслово":

Дієслово- це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити? що зробити? що робиться з предметом? у якому стані він перебуває? (ходив, співатиме, займатися, буду їсти, заробляю).

У реченні дієслово найчастіше виконує функції присудка або частини складеного присудка (він розповів все, що знав; ніч здавалася днем).

Дієслово може означати:

• процес мислення (аналізувати, думати, розмірковувати);
• процес мовлення (радити, говорити, розмовляти);
• конкретну фізичну дію (йти, будувати, вчитися);
• переміщення у просторі (бігти, їхати, йти);
• сприйняття органами чуття (нюхати, бачити, чути);
• бажання (воліти, хотіти, бажати);
• стан, у якому перебуває особа або предмет (спати, стояти, журитися);
• ставлення особи до когось чи чогось (поважати, любити, шанувати);
• зміни (розквітати, старіти, молодіти).

СИНТАКСИЧНІ ОЗНАКИ ДІЄСЛОВА

У реченні прикметник найчастіше виступає як означення, що є його основною синтаксичною роллю (напр., у реченні Над лісом раптом запанувала абсолютна тиша прикметник абсолютна- означення).

Значно рідше прикметник виступає як іменна частина складенного присудка (Яка важка у вічності хода! (Л. Костенко).

РОЗРЯДИ ДІЄСЛІВ ЗА ЗНАЧЕННЯМ

Дієслова поділяються на:

1.	перехідні- неперехідні
2.	як окремий розряд серед неперехідих дієслів- зворотні дієслова

ПЕРЕХІДНІ ТА НЕПЕРЕХІДНІ ДІЄСЛОВА

За своїм значенням і відношенням до різних частин мови дієслова поділяються на дві групи: перехідні і неперехідні:

дієслова	приклади
перехідні	відвідати друга, купити картоплю
неперехідні	сидіти, стояти, готуватися, їхати

Перехідні дієслова означають дію, що переходить або спрямована на предмет, що виражений іменником або займенником (налити води, виконувати вправи, не читати книгу).

Предмет, на який спрямована дія, звичайно стоїть:

• у знахідному відмінку без прийменника (написати лист, намалювати портрет);
• у родовому відмінку:
• якщо перед дієсловом є заперечна частка не (не написати листа, не намалювати портрета);
• якщо дія переходить не на весь предмет, а лише на його частину (привезти піску, випити молока).

Неперехідні дієслова означають дію, що прямо не переходить на предмет (підготуватися до іспиту, їхати у метро). Такі дієслова не вимагають додатка (бігти, заплакати).

Деякі дієслова можуть бути як перехідними, так і неперехідними (зустрічати друзів і зустрічатися з друзями).

ЗВОРОТНІ ДІЄСЛОВА

До неперехідних дієслів належать також всі дієслова з суфіксом -ся (-сь):

дієслова	приклади
зворотні	радитися, одягатися,купатися, милуватися, вимитися, боятися

Ці дієслова виділяються в окремий розряд- зворотні дієслова.

МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ДІЄСЛОВА

Дієслово має такі морфологічні ознаки:

вид:
доконанийнедоконаний		заробив, перевів, співають, бажаєзаробляв, переводить, співали, бажала
рід:
	у минулому часі		в умовному способі
чоловічийжіночий середній	працювавпрацювала працювало		засліпив бизасліпила б засліпило б
число:
однинамножина		малював, малювала, малюваломножина: малювали
спосіб:
дійснийумовний наказовий		працюю, сказали, летить, прийдеходила б, вживав би, поспішали б напишіть, ходіймо, хай зайде
час:
минулийтеперішній майбутній		знаходив, знаходила, знаходилизнаходжу, знаходимо. знаходите знайду, буду знаходити, знаходитиму
особа:
у теперішньому часі
однина 1-а особа 2-а особа 3-а особа множина 1-а особа 2-а особа 3-а особа		я знаходжути знаходиш він (вона, воно) знаходить ми знаходимо ви знаходите вони знаходять
у майбутньому часі:
однина 1-а особа 2-а особа 3-а особа множина 1-а особа 2-а особа 3-а особа		я знайдути знайдеш він (вона, воно) знайде ми знайдемо ви знайдете вони знайдуть
в умовному способі:
однина 1-а особа 2-а особа 3-а особа множина 1, 2, 3-а особи		я знайшов бити знайшов би (знайшла б, знайшло б) він знайшов би, вона знайшла б, воно знайшло б ми (ви, вони) знайшли б

Дієслово утворює форми:

дієвідмінювані	способів: - дійсного- веде (вів, буде вести) - умовного- вів би (вела б, вели б) - наказового- веди (ведіть), хай веде
відмінювані	- дієприкметниктеперішнього часу: ведучий; минулого часу: ведений
незмінювані	- неозначена форма дієслова (інфінітив): вести- дієприслівник: ведучи

Типи складних речень за способом зв’язку їх частин: сполучникові й безсполучникові

Складними називаються речення, утворені з двох чи кількох простих, об’єднаних в одне ціле за змістом та інтонацією. Прості речення у складному зберігають свою будову, але втрачають смислову та інтонаційну завершеність, не можуть самостійно виступати одиницями спілкування. Складне речення становить єдине смислове та структурне ціле, що виступає однією одиницею спілкування.

Частини складного речення об’єднані в одне ціле за змістом і граматично; можуть поєднуватися інтонаційно або за допомоги сполучників чи сполучних слів.

Складні речення, що становлять поєднання трьох і більше частин із різнотипним синтаксичним зв’язком, мають назву складних синтаксичних конструкцій (ССК).

Якщо прості речення в складному рівноправні, незалежні одне від одною, то вони з’єднуються сурядним зв’язком. У цих реченнях від одного простого речення до другого не можна поставити питання, жодне з цих простих речень не є складником іншого. Такі складні речення називаються сурядними:

• Пишнобарвними квітками рясно всіяні путі, і над вільними ланами грають сурми золоті (В. Сосюра).

Якщо одне просте речення в складному підпорядковується другому, пояснює чи доповнює його, то такі речення, з’єднуються підрядним зв’язком:

• Слава народу (якому?), що йде у віках велетня сміливим кроком (М. Рильський). У складних реченнях з підрядним зв’язком від одного простого речення до другого можна поставити запитання.

Залежно від способу поєднання простих речень у складному розрізняють такі основні види складних речень: складні сполучникові речення та складні безсполучникові речення. У перших прості речення поєднані в одне ціле за допомогою сполучників, сполучних слів та інтонації, а в других основним засобом зв’язку виступає інтонація.

Як і прості речення, складні за метою висловлювання поділяються на розповідні, питальні та спонукальні.

Складні сполучникові речення поділяють на дві групи:

1) Складні речення із сурядними сполучниками (складносурядні речення). Ці складні речення утворюються з кількох рівноправних, незалежних одне від одного простих речень:

• Можна розділити на сто частин яблуко, але не можна розділити Землю (І. Жиленко).

2) Складні речення з підрядними сполучниками і сполучними словами (складнопідрядні речення). У цих складних реченнях одне просте залежить від другого і поєднане з ним підрядним зв’язком:

• Той, що занепав духом, уже не страждає (Д. Павличко).

Тому у складнопідрядних реченнях одна частина завжди визначається як головна (від неї ставиться питання), а інші — як залежні, підрядні (відповідають на поставлене питання).

Безсполучникові складні речення поділяються на речення з однорідними частинами, які співвідносяться зі складносурядними:

• Настане літо, жовтий цвіт укриє липу до вершини (Я. Щоголів);

Речення з неоднорідними частинами, які співвідносяться зі складнопідрядними:

• Махнула осінь у ліси — вони зацвіли пурпуровими, сірими та жовтими фарбами (І. Франко).

⇦